Мовчи, жінко!

        Жінка в українському суспільстві посідає нижчу соціальну сходинку за чоловіка. Ви скажете, що це безглуздя і дурниці? На прикладі газети «Відомості.UA» (№40 від 15 жовтня 21015 року) ми продемонструємо, що це правда.

        Досліджуючи газету «Відомості» можна зробити висновок, що гендерний баланс майже відсутній. На тринадцяти сторінках, тільки три з них присвячені жінкам. Також варто зауважити, що в опублікованих матеріалах не було залучено жодної жінки-експерта. Навіть у рубриці «Здоров’я» коментатором запросили чоловіка, хоча у більшості українських видань при написанні подібних статей залучають жінку. 

           Розпочнемо із візуальної складової видання. На загал, більше 20 фотографій – це зображення чоловіків. Вони представлені у ролях політичних лідерів, військовослужбовців, волонтерів, спортсменів, лікарів, програмістів і звичайних робітників.  Жінки отримали усього лише 13 фотографій, де їх зобразили прибиральницями, спокусницями, повіями і годувальницями; також представниці "слабкої" статі демонстрували оголені частини тіла у нижній білизні.       Щодо змістового наповнення так само виникають проблеми. До вашої уваги кількість статей, представлених у різних статтях газети:

• Політики чоловіки: 14
• Політики жінки: 4

• Військові чоловіки: 5 
• Військові жінки:  0

• Лікарі чоловіки: 2
• Лікарі жінки: 2

• Коментатори чоловіки: робітник 1
• Коментатори жінки: біженка 1

• Автори чоловіки: невідомо
• Автори жінки: 3

• Прес-секретарі чоловіки:1 
• Прес-секретарі жінки: 1

• Спорт чоловіки: 2
• Спорт жінки: 0

• Інші професії: 5
• Жінки: 4

       У представленому виданні, на відміну від інших друкованих ЗМІ, жінки коментують навіть не всі другорядні теми, як-от здоров'я, виховання дітей або освіту.

      Слід також зауважувати, що двічі на одній сторінці згадувалося всиновлення дітей жінками (Наталя Могилевська і Дженіфер Еністон)    

      Тенденція чоловічої тематики простежується фактично в усіх статтях, які називають є суспільно-політичними. Героями інтерв’ю та звичайними коментаторами були лише чоловіки.

     Газета цікава тим, що більшість статей написані без зазначення автора, і тому тяжко визначити гендерний баланс. За весь випуск підписано було лише 5 статей (лише жінками), три з яких мали ту саму авторку.

    Можна скільки завгодно доводити, що в нас просто мало жінок-політиків, жінок-експерток у різних сферах і тому подібне. Проблема у тому, що в редакціях немає внутрішніх правил, які хоча б заохочували брати коментарі, обирати героїв матеріалів із дотриманням гендерного балансу. 

Feminism Is for Everyone!

 Важливими проблемами початку ХХІ століття є самовизначення людини за гендерною приналежністю, а також особливості її статевих смаків. Цікаво, що зараз суспільство відмовляється від маргіналізації гомосексуалістів та починає сприймати представників цього руху, як свою невід’ємну частину. Але варто поставити питання: чи готові ми сприймати нові специфічні течії, що суперечать окремим релігійним чи культурним поглядам, якщо досі не навчились  без упереджень ставитися до жінок?     

Cтарі постери і досі актуальні 

         Розпочнемо з того, що у світі є кілька організацій та політичних сил, що активно борються за рівноправність статей. У першу чергу, мова йде про рівний доступ до влади та економічних благ. Високий показник гендерної рівності позитивно впливає на імідж країни у світі.

Згідно гендерною індексом  на 2013 рік, що був складений міжнародною організацією «World Economic Forum», Україна має середній показник цього індексу - 0,6935 і займає 64 місце з 136 країн.

Перше місце в рейтингу посідає Ісландія з індексом 0,8731, а останнє належить Ємену - з індексом 0,5128.

         Незважаючи на високий показник освіти українок (його індекс становить умовну одиницю - найвищий з можливих показників),  їх участь у політичному житті країни вкрай низький (індекс 0,059 з 1). Це зумовлено тим, що українське суспільство звикло сприймати жінку, як додатковий аксесуар для чоловіка, що часто-густо не повинна реалізовуватися власними зусиллями.

Якщо проаналізувати гендерний склад центральних органів влади України, то про рівноправність навіть говорити не доводиться. Приміром, депутатами Верховної Ради сьомого скликання стали 43 жінки, що складає 9,7% від загальної кількості народних депутатів. Варто відзначити, що це найвищий показник з усіх скликань українського парламенту. Найнижчий спостерігався в Раді першого скликання, де було 13 жінок (2,7% від загальної кількості нардепів).

Виконавча влада в Україні, як і законодавча, переважно чоловіча. Наприклад, жінки входять до керівного складу всього 4 з 18 міністерств. Їх частка в керівному складі міністерств становить 13%.

Найвище представництво жінок спостерігається в судовій владі країни. До складу Верховного Суду входять 23,5% жінок, а до складу Конституційного Суду - 11,1% представниць слабкої статі. Тобто, частка жінок у вищих ешелонах судової влади становить 34,6%.

Отже, висновок наступний: жінки повинні боротися за свої права, хоч іноді їх уважають надто емоційними і нераціональними; проте, у порівнянні із чоловіками, вони ведуть справи більш обдумано. Ми не можемо рухатися уперед, керуючись середньовічним стереотипами. Проблема є, і ми повинні її вирішувати.