Feminism Is for Everyone!

 Важливими проблемами початку ХХІ століття є самовизначення людини за гендерною приналежністю, а також особливості її статевих смаків. Цікаво, що зараз суспільство відмовляється від маргіналізації гомосексуалістів та починає сприймати представників цього руху, як свою невід’ємну частину. Але варто поставити питання: чи готові ми сприймати нові специфічні течії, що суперечать окремим релігійним чи культурним поглядам, якщо досі не навчились  без упереджень ставитися до жінок?     

Cтарі постери і досі актуальні 

         Розпочнемо з того, що у світі є кілька організацій та політичних сил, що активно борються за рівноправність статей. У першу чергу, мова йде про рівний доступ до влади та економічних благ. Високий показник гендерної рівності позитивно впливає на імідж країни у світі.

Згідно гендерною індексом  на 2013 рік, що був складений міжнародною організацією «World Economic Forum», Україна має середній показник цього індексу - 0,6935 і займає 64 місце з 136 країн.

Перше місце в рейтингу посідає Ісландія з індексом 0,8731, а останнє належить Ємену - з індексом 0,5128.

         Незважаючи на високий показник освіти українок (його індекс становить умовну одиницю - найвищий з можливих показників),  їх участь у політичному житті країни вкрай низький (індекс 0,059 з 1). Це зумовлено тим, що українське суспільство звикло сприймати жінку, як додатковий аксесуар для чоловіка, що часто-густо не повинна реалізовуватися власними зусиллями.

Якщо проаналізувати гендерний склад центральних органів влади України, то про рівноправність навіть говорити не доводиться. Приміром, депутатами Верховної Ради сьомого скликання стали 43 жінки, що складає 9,7% від загальної кількості народних депутатів. Варто відзначити, що це найвищий показник з усіх скликань українського парламенту. Найнижчий спостерігався в Раді першого скликання, де було 13 жінок (2,7% від загальної кількості нардепів).

Виконавча влада в Україні, як і законодавча, переважно чоловіча. Наприклад, жінки входять до керівного складу всього 4 з 18 міністерств. Їх частка в керівному складі міністерств становить 13%.

Найвище представництво жінок спостерігається в судовій владі країни. До складу Верховного Суду входять 23,5% жінок, а до складу Конституційного Суду - 11,1% представниць слабкої статі. Тобто, частка жінок у вищих ешелонах судової влади становить 34,6%.

Отже, висновок наступний: жінки повинні боротися за свої права, хоч іноді їх уважають надто емоційними і нераціональними; проте, у порівнянні із чоловіками, вони ведуть справи більш обдумано. Ми не можемо рухатися уперед, керуючись середньовічним стереотипами. Проблема є, і ми повинні її вирішувати.