Про блоги і людей...

Вибір – це найважливіший аспект, який визначає демократичний рівень суспільства. Ми звикли формувати власний світогляд, створювати різноманітні тренди чи обирати країну для подорожей. Список можна продовжувати до нескінченності, та детальніше варто звернути увагу на потоки інформації в Інтернеті.    

Сьогодні світова мережа стала тим джерелом знань, яке містить у собі тисячі новин і цікавих фактів. Потрібно бути реалістом і змиритися з фактом, що за ціле життя не вийде перечитати всі статті чи книги. Тому людина  повинна фільтрувати інформаційний простір і обирати оптимальні варіанти, які чітко окреслять ситуацію у сфері її інтересів.

Тарас Возняк 

Сайт «Українська правда» пропонує великий систематизований список блогерів-публіцистів, що діляться своїми поглядами на окремі процеси в Україні.  Одним із них є культуролог, політолог, а також головний реактор і засновник Незалежного культурологічного журналу «Ї», Тарас Возняк.  Цей автор викликає неабияке зацікавлення у пересічного читача, і на його статті безперечно варто звернути увагу.

Перш за все, слід зауважити, що журналіст веде свій блог на Інтернет-ресурсі з 2008 року, проте активніше він розпочав дописувати під час Революції Гідності 2013 року. Основними темами, які турбують Тараса Возняка є політика, російська агресія, корупція і наслідки Євромайдану. Цікаво і те, що під час акцій протесту редактор журналу «Ї» намагався викладати матеріали, котрі описували стан справ у країні, іноземними мовами (англійською, італійською французькою, німецькою, польською тощо).

Якщо раніше автор більше увагу приділяв політичним партії та аналітиці їх діяльності (ВО «Свобода»,  Батьківщина), то зараз він роз’яснює загальні державотворчі процеси (стаття «Україна між східним і західним консерватизмом»).

Мова Тараса Возняка жива і сповнена образів («мусимо триматися на плаву у бурхливих водах світових політичних змін. У цих водах є і стрімкі течії, і заплави, і підступні вири, і бурхливі удари потоків, що налітають одні на одних»), класичних сталих виразів чи цитат (status quo, Карфаген має бути зруйновано),  проте у матеріалах переважає чіткість, структурованість і обґрунтованість. Тези і основні думки виділені жирним шрифтом. Статті цілком зрозумілі для пересічного читача, бо не містять у собі спеціальної термінології.  Під час розгляду конкретного політичного чи соціального явища, автор розпочинає з визначення поняття, яке підлягає аналізу, щоби люди розуміли саму суть проблеми і подивилися на неї під новим кутом (стаття «Чому Україна так люто бореться за статус найкорумпованішої країни в Європі»). Також він пропонує шляхи вирішення спірної ситуації.

Характерною особливістю блогу Тараса Возняка є те, що він публікує творчі доробки журналістів зі свого журналу з посиланнями на авторів та оригінали у Інтернет—версії видання.

Щодо візуалізації, то автор влучно використовує зображення, аби урізноманітнити текстові матеріали (картинки, інфоргафіка тощо). Загалом, вони підібрані досить вдало, але у деяких випадках медіа-файли не є зрозумілим. Це зумовлено коротким роз’ясненням від автора, що розсіює увагу читачів.  

Якщо розглядати частоту публікацій, то, у середньому, кожного місяця політолог розміщує у блозі близько 6-7 повідомлень, але якоїсь конкретної періодичності не простежується. Загалом, у архіві «Української правди» знаходиться 733 матеріали. Це характеризує Тараса Возняка як спеціаліста та авторитетного публіциста, до думки якого варто дослухатися.