Помаранчева революція і Євромайдан

Чи вважаєте Ви, що Помаранчева революція була іншою?  Адже тоді українці тільки-но увійшли у 21 сторіччя. Це був новий час, нові люди. На відміну від Євромайдану, в народному протистоянні активну участь брали політики. Точніше качучи, саме вони зумовили громадянський супротив. Тоді все було  інакше: і небо не таке блакитне, і хамри не такі густі та й чинна влада не наважувалася на радикальне і силове вирішення проблеми...
Ви, мабуть, хотіли, щоб я розпочала цю статтю саме так? Все було би зрозуміло, і ніхто не зміг би  сперечатися із банальними порвняннями Євромайдану і Померанчевої революції 2004 року.

А що спільного?

Відверто кажучи, нічого. Хіба що ті самі політики, та сама земля, той самий народ і те єдине слово - "революція". Чому, якщо ми бачимо одне й те саме слово відразу потрібно проводити якісь аналогії і робити аналогії?  До чого це? Так, потрапили події в один часовий проміжок. Досить невеликий. За сто років назвуть перерву між майданами черговою Руїною 21 ст. чи застоєм, нам не звикати.

Помаранчева революція і Євромайдан різняться. Кожен це розуміє і не потрібно мати освіту політолога чи історика, або ж занурюватися у державні заколоти.
Знаєте чому не варто порівнювати події 2004 і 2013(14) років?

Бо є Ми.

Раніше Нас не було.

Ви пам'ятаєте себе у 2004 році? Що Ви тоді робили? Гралися із улюбленою іграшкою і відпроваджували татуся, дідуся і всю свою родину на Майдан Незалежності, витягаючи з сумки, що зібрала мама у дорогу, цукерок?

Так, люди повстали. Та чого вони досягли? Нічого, якщо з'явилася потреба у повстанні сьогодні.  Ми прийшли. Мабуть, звучать подібні слова досить зверхньо і пафосно. Подумалося вам, дурна дитина, яка життя не знає.
Згадайте початки Євромайдану, казали скептики: "Ваша революція на декілька днів! Побавишся, вертайся додому." А пішов 3 місяць, бо Ми трималися.
Справа у тім, що наше покоління не знає відмови і цензури. Різдво - дозволене і майже занепале свято, яке українці проводять лишень для того, щоб набити шлунки варенниками і кішені гривнями. Ми читаємо, що захочемо, дивимося, що забажаємо. Молодь чулоапро розстріли та катування лише на укроках і парах з історії чи української літератури. Але виключно наше покоління почало воювати на Грушевського і не побоялося наслідків.не скажу, що там були тільки молодики, проте... Люди звернули на себе увагу. 
Знов скажіть, що ми дурні діти та наші "ящики" і "дебілки" розщавили наш мозок.
Знаєте, тільки наші пристрої комунікації допомогають поширювати життєво корисну інформацію.
Сьогодні пенсіонер через одного слідкує за YouTube'ом чи Facebook'ом, щоб не прогавити свіжі новини.
Та коли Нас попросили посунутися та дозволити  "розумним" дорослим розібратися, впустити політику, вони втратили все: довіру, честь і сумління. Закатовані люди і ті, хто помер для них нічого не вартують. Вони ВЖЕ забуті  пихатими партіями.
Але ми їх пам'ятаємо.
Ми сподіваємося.
Ми будемо триматися до останнього.