Роман Вінтонів - хуліган української журналістики

Протягом всього життя людина формується як особистість. Вона обирає певну професію, читає корисну літературу, дивиться фільми, вивчає явища (як природні, так і суспільно-політичні),  відвідує різноманітні заходи, які дозволяють розширити свої знання у певній царині та створюють власне коло спілкування.

Події, які відбуваються у нашій країні останні три місяці змінили багато українців, та й, думаю, не тільки їх.  Люди почали замислюватися над своїм майбутнім та  умовами, у яких вони зараз перебувають. Вбивства, провокації, брехня…  Але  розібратися у  цих процесах допомагають представники засобів масової комунікації.

Сьогодні до нашого міста завітав, чи то краще сказати,  повернувся,  журналіст-хуліган, як він сам себе неодноразово називав, Роман Вінтонів. Інтернет користувачі можуть знати його у сценічному образі Майкла Щура – представника української діаспори в Канаді, ведучого Інтернет-шоу «Але є одне але» на каналі «УТ - Торонто».

Роман є випускником Франкового університету, власне, нашого факультету, досвідченим журналістом із багатим досвідом, який працював  на телеканалах:  1+1, BBC, «Інтер», «Громадському ТБ» та інших.

На Хуторівці зранку було не проштовхнутися. Та й воно не дивно. Роман набув популярності завдяки своєму проектові  та пісням.

 Отже лекція  відбулася у швидкому  режимі.  Вінтонів розповів слухачам про «Дурналістику» - журналістику комедійного жанру та «ХУЛ-налістику», що пішла від молодіжної культури футбольних фанатів (простіше кажучи «хулів», «хуліганів»), яких Роман ставив у приклад, як суспільно активний компонент під час революційної ситуації.

Доповідач спробував донести до аудиторії ідеї про журналістику без кордонів та заборон, адже «якщо політики несуть фігню, то чому просто їм про це не сказати: «Чувак, ти несеш фігню». Так, він не «чувак», так, звертатися до нього на «ти» також не гарно та й слово «фігня» не дуже підходить для подібної  суперечки. Але як ще змусити їх говорити?»

 Вінтонів швидко наголосив на тезах свого бачення «правильної» журналістики. Це:

      боротися «за» щось,  а не «проти» чогось;

-          співпрацювати мають всі компоненти суспільства, для налагодження ситуації у країні;

-          журналіст повинен ставити прості запитання, на які мають бути конкретні та зрозумілі відповіді;

-          представники ЗМК повинні  робити якісні матеріали, але в той самий час бути хуліганами;

-          журналісти мусять бухати разом (!), для покращення кооперації  (бухати, але не напиватися)

-          та багато інших;

Інтерактивна частина відбувалася досить активно, забита зала не дозволяла Романові розслабитися. Переважно були запитання про його проект, погляди на Інтернет-журналістику, про освіту, революцію, і  навіть про його кота. Чоловік, як на мене, виявився привітним і виявився дуже приємним. Він із задоволенням розгорнуто відповідав на всі питання

Особисто мені сподобалися розповіді про Маріїнський парк і голуба, якого за лічені секунди спіймав один із представників анти-майдану та випустив на честь дружини Вінтоніва; також сподобалися коментарі щодо поділу України. Не поспішайте із тим, щоб засуджувати. Мається на увазі федералізація, тобто децентралізація бюджету та ще багато інших поглядів.

Шкода, що на нашому факультеті лекція була значно коротшою та не так добре організована. Але що ж, є на що рівнятися.

Дякуємо, Романе, за те, що Ви витратили свій час на розмови із молодими людьми. Продовжуйте свою діяльність, ми з Вами.