Як часто вам доводилось зустрічатися із футбольними фанатами, які поводять себе наче скажені звірі? Що зводить цих молодих людей з розуму? Переконання? Патріотизм? Чи звичайні гроші?
У понеділок, 25 листопада, відбувся загальний марш-протест, у якому брали участь студенти більшості львівських навчальних закладів. Із самого ранку волонтери ходили повз храми знань та намагалися залучити охочих до процесії, що рухалась у бік євромайдану.
Слід зауважити, що матінка-природа вирішила перевірити, з якого тіста зроблені львів’яни, та влаштувала справжній буревій. Але навіть мокрий сніг із дощем не зміг втримати бунтівний дух студентства.
Змучені, замерзлі, але щасливі ініціатори заходу зібрали не абияку кількість людей. Проспект Свободи був повністю перекритий працівниками ДАІ. Це, безумовно, викликало скарги з боку невдоволених львівських водіїв, які не мали змоги дістатися центру.
Одним із таких хлопців, що змусив цілий навчальний заклад вирушити до пам’ятника був Туркевич Данило:
«Я студент першого курсу медичного університету імені Данила Галицького. Зранку мене обурило ставлення моїх колег щодо акту непокори. Вони досить в’яло сприймали заклики підтримати студентів франкового університету, політехніки та інших вишів. Мені знадобилось близько двох годин, щоб розпалити вогонь у серцях цих людей. Ситуація, що відбувається зараз (старостам почали дзвонити із профкому і погрожувати) є неоднозначною. Одні джерела стверджують, що дозвіл покинути пари в нас був, інші говорять про покарання та наслідки. Ректорат нічого не знає. Але що втрачати? Я йшов попереду колони, зірвав голос! Хто, якщо не ми? Продавати свою країну і майбутнє? Вибачте, але це не до нас!»
Але все не було таким райдужним, як здавалося на перший погляд. Невідомо чому, на Площі Свободи наростала напружена атмосфера.
О 16.00 протестуючі рушили до Львівської Обласної Державної Адміністрації (ЛОДА) з метою повідомити Олега Сала про радикальну позицію стосовно його політики та ідей.
Згадаємо події, що відбувались минулої п’ятниці, коли євромайдан набирав свої оберти. Студентська хода від ЛОДА виголошувала гасла виключно у підтримку Європейського Союзу і тільки інколи можна було почути типове львівське: «Слава Україні!».
Сьогодні ж сталося по-іншому. Жодного слова у підтримку інтеграційного процесу, ніби хода організована не з цією метою. У натовпі з’явилися хлопці із шарфами на обличчях, які із різних частин процесії своїми, натренованими футбольними матчам голосами, вигукували наступне: «Бандера, Шухевич – герої України!», «Слава нації, смерть ворогам» та «Хто не скаче, той москаль!»
З одного боку це не повинно викликати здивування чи обурення, але агресивна поведінка юнаків не змусила на себе довго чекати. Вони розпочали кидати сніжки у будівлю адміністрації, за що їм неодноразово робили зауваження організатори. Здавалось, що ось-ось розпочнеться бійка, ситуація загостювалася.
Під час зворотної ходи, їх гасла лунали із різних частин колони. Було таке враження, що розосередження активістів було чітко спланованим. Таким чином вони компрометували львівських студентів. Запитаєте як?
Такі люди та їх поведінка можуть спаплюжити ставлення до львівської спільноти. Адже львів’янам неодноразово дорікали за їх «нацистські» вподобання та радикальні політичні погляди.
Не варто забувати, що євромайдан у Львові один із найчисельніших на території всієї України. Він підіймає бойовий дух народу, який уже давно встиг розчаруватися у демократії і своїх силах.
Головне, щоб львів’яни не піддавалися на подібні провокації і довели всьому світові, що українці варті європейського життя.
Слід зауважити, що матінка-природа вирішила перевірити, з якого тіста зроблені львів’яни, та влаштувала справжній буревій. Але навіть мокрий сніг із дощем не зміг втримати бунтівний дух студентства.
Змучені, замерзлі, але щасливі ініціатори заходу зібрали не абияку кількість людей. Проспект Свободи був повністю перекритий працівниками ДАІ. Це, безумовно, викликало скарги з боку невдоволених львівських водіїв, які не мали змоги дістатися центру.
Одним із таких хлопців, що змусив цілий навчальний заклад вирушити до пам’ятника був Туркевич Данило:
«Я студент першого курсу медичного університету імені Данила Галицького. Зранку мене обурило ставлення моїх колег щодо акту непокори. Вони досить в’яло сприймали заклики підтримати студентів франкового університету, політехніки та інших вишів. Мені знадобилось близько двох годин, щоб розпалити вогонь у серцях цих людей. Ситуація, що відбувається зараз (старостам почали дзвонити із профкому і погрожувати) є неоднозначною. Одні джерела стверджують, що дозвіл покинути пари в нас був, інші говорять про покарання та наслідки. Ректорат нічого не знає. Але що втрачати? Я йшов попереду колони, зірвав голос! Хто, якщо не ми? Продавати свою країну і майбутнє? Вибачте, але це не до нас!»
Але все не було таким райдужним, як здавалося на перший погляд. Невідомо чому, на Площі Свободи наростала напружена атмосфера.
О 16.00 протестуючі рушили до Львівської Обласної Державної Адміністрації (ЛОДА) з метою повідомити Олега Сала про радикальну позицію стосовно його політики та ідей.
Згадаємо події, що відбувались минулої п’ятниці, коли євромайдан набирав свої оберти. Студентська хода від ЛОДА виголошувала гасла виключно у підтримку Європейського Союзу і тільки інколи можна було почути типове львівське: «Слава Україні!».
З одного боку це не повинно викликати здивування чи обурення, але агресивна поведінка юнаків не змусила на себе довго чекати. Вони розпочали кидати сніжки у будівлю адміністрації, за що їм неодноразово робили зауваження організатори. Здавалось, що ось-ось розпочнеться бійка, ситуація загостювалася.
Під час зворотної ходи, їх гасла лунали із різних частин колони. Було таке враження, що розосередження активістів було чітко спланованим. Таким чином вони компрометували львівських студентів. Запитаєте як?
Такі люди та їх поведінка можуть спаплюжити ставлення до львівської спільноти. Адже львів’янам неодноразово дорікали за їх «нацистські» вподобання та радикальні політичні погляди.
Не варто забувати, що євромайдан у Львові один із найчисельніших на території всієї України. Він підіймає бойовий дух народу, який уже давно встиг розчаруватися у демократії і своїх силах.
Головне, щоб львів’яни не піддавалися на подібні провокації і довели всьому світові, що українці варті європейського життя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий